Вони таки насмілились. По одному висмикували анти
корупціонерів - ветеранів АТО, повикрадали і потайки вислали з країни незручних
грузинів, атакували керівництво НАБУ і Єгора Соболєва, а тепер прийшли за
Саакашвілі. Та ні, не опиратися цьому, то значить не поважати себе. Де та
Костьольна вулиця? Вперед!
Запізнився не сильно, он люди в бусик упираються заважаючи
тому рухатися вперед, по боках сбушники з пістолетами - руки на кобурах і купа
ментів відтісняє людей від авто. Ну, що ж, я прийшов, людей стало на одного
більше. Я в формі ЗСУ, на руці шеврон АТО сектор «М» - їм пофіг. Перша сутичка, зчепилися, блін, як же ж їх багато. З одним на
руках схопилися інший ззаду підскочив, ногу від землі відірвав – все, я в
безопорному стані, приземлився головою в
асфальт. Нічого, цілий. Піднявся, відскочив у бік, а менти вже вазони кам’яні з
землею перевертають розширюючи проїзд для сбушної машини. Люди все одно до
переднього бамперу авто продираються, як можуть, заважають рухатися, і я туди. Тиснява,
падіння , підйоми, нарешті зачепився за авто десь в районі правого крила.
Відчуваю, як менти намагаються відтягнути, але поки тримаюся міцно. Якийсь розумник
став гамселити мене кулаком по животі – дурнику, попереду мене авто захищає, а
збоку до мого живота не дістанеш – не наїв я собі живота, можу ще тобі лівий
лікоть підставити – гати скільки завгодно, мені нічого, а собі пальці
повибиваєш, навіть у тактичних перчатках. Дійшло до розумника, став з іншого
боку заходити. Відчуваю, як ззаду тягнуть за все, що можуть, відірвали капюшон
на бушлаті (треба було одразу відстебнути, на дідько він мені тут), затріщав
сам бушлат і ще щось під ним і таки знову я на землі. Люди за ноги витягли з
тисняви, аби мене не затоптали. Дякую. Жіночка з землі знайомий ліхтарик
піднімає, тож мій, класний, справжній Fenix, в АТО мені добре послужив. Перекладаю
його з зовнішньої кишені до внутрішньої і знову вперед. Чую, мент переді мною
каже: «Дядько, ти вже третій раз падаєш, куди знову лізеш?» «А я тут і померти
готовий» - в запалі йому відповідаю, бо хоч і добряче втомився і ноги дійсно
підгинаються, але кураж піймав. А він мовчить, бо нічим відповісти, він тут
помирати не збирається. А тим часом авто вже на виїзді на Трьохсвятительську,
менти перед нею людей відтісняють. Дивлюся, навіть тендітна Ліза Богутська в
другу лаву людей стає, підпирає ззаду. Ну як тут дозволиш собі відпочивати.
Підхожу і впираюся поруч з нею, мимохідь з посмішкою питаю: «Ви все ще проти
революції? Тільки за імпічмент?».
Далі вже на Трьохсвятительській «кавалерія»
на підмогу нам – дядько на BMW під радісні вигуки людей по діагоналі паркує
своє авто, аби більшу частину вулиці перегородити. Потім знизу одна біля одної
ще декілька машин стають – майже повна пробка, і людей прибуває, не так багато,
як хотілося б, але прибувають. Кажуть те протистояння години чотири продовжувалося,
можливо - час перестав відчувати, лише втома і думка, що багато зайвого
надягнув на себе, а день видався спекотний. Іноді брав відчай, коли озиралися і
бачили, як чергове підкріплення нацгвардійців піднімалося від Європейської
площі, а хто ж їх зустріне, резервів, здавалося в нас немає, всі в тисняві? А
ні, розвернулося зо три десятки чоловік і сходу врізалися в колону ще «не
розігрітих» гвардійців розвернувши їх рух в поперек вулиці. Там вони і
залишилися стояти, лише раз спробувавши підійти ближче до нас, але знову були
відтіснені. Ще, коли загін «космонавтів» підійшов зверху і рішуче втрутився у
події, але молодці хлопці і дівчата на тому боці вулиці зустріли як слід. Людей все більшає, виїзд з вулиці на
Європейську площу заблокували ще одним кордоном авто, здається, автомайдан. Була ще відчайдушна спроба ментів попхати на
нас легкову таксі, яка взяла участь у блокуванні вулиці. Ментів багато, вулиця
в тому місці досить круто іде вниз і в них був шанс протаранити людей, якби
вони так само відчайдушно таранили людей, як ті їм протистояли. Але більшість
нацгвардійців тільки робили вигляд, що упираються, насправді давно
відсторонилися від протистояння. Розв’язка
вже була передбачувана і невідворотна, і була справою часу. Запам’яталося, як у
розпал протистояння хлопець дівчині каже: «Підемо звідси, тут небезпечно», а та
відповідає: «От я так зроблю і ще інші, і хто тоді тут залишиться!» Браво,
дівчина! .. Потім, коли вже Саакашвілі стояв на верхніх сходах церкви і дякував
людям за визволення, я пішов вулицею вниз і бачу, що позаду шеренги
нацгвардійців люди розібрали бруківку по всій ширині дороги і утворили невисоку
барикаду – проїхати тут сбушники не мали жодної можливості. Люди, я вас люблю!
В новинах читали маячню Луцика про
кремлівський заколот, якому ми сприяємо і начеб то він дає нам 24 години
звільнити вулицю Грушевського від наметів. Посміялися, та лягли спати – бо зранку
на пост. А вони таки прийшли. Біля шостої ранку, немов величезна хмара сарани
насунули з боку Дніпра на намети РПС, що стояли окремо метрах в ста п’ятидесяти
від огорожі наметового містечка, яке постійно охоронялося. Потім з’ясувалося,
що там напередодні також зупинилися прихильники Руху нових сил з Сумщини. От на
них і налетіла поліція зненацька. РПС відкрито брав участь у визволенні Михайла
Саакашвілі, прийшли туди зі своїми прапорами, символікою і взяли дуже помітну
участь у подіях. Думаю, у ментів була особиста образа на них, і вони хотіли між
іншим помститися. Потім хлопці розповідали, як вранці влетіли до них космонавти
з криком «Сукі, всєм лежать мордой в зємлю!» Відповідь «Які ми тобі суки, тут
учасники бойових дій» розлютила ментів страшенно. Мабуть, якби відповіли, що
там «вори в законі», реакція не була б такою звірячою. Їх всіх почали гамселити
не розбираючи по всіх частинах тіла нікого не намагаючись затримати, просто
хотіли бачити під своїми ногами ненависних учасників бойових дій. Але вони
згаяли на це дорогоцінний час і втратили ефект несподіванки. Мешканці наметового
містечка вже піднялися по тривозі і хто з чим в руках, хто з кийком, хто з
черенком від лопати, бігли до небезпечних ділянок. Космонавти, які наважилися
продертися через розкидану ними легку огорожу, отримали гідну відсіч. Удар
дерев’яною палицею по голові, навіть якщо вона захищена шоломом, змушує
космонавта задуматися, чи правільно він себе поводить. Декого менти витягали за
ноги з бійки вже непритомного, на цей час обидві сторони «по-джентельменськи»
припиняли махатися. А що? Це вам не беззбройних студентів з майдану розганяти.
А наступного дня читаю чергову маячню Луцика,
що ми своїми діями заважали поліції арештувати «небезпечного агента кремля»
Михайла Саакашвілі і СБУ як і поліція мали право застосовувати проти нас зброю.
От так, за якусь добу з мирного
протестувальника я перетворився на небезпечного ворога влади, проти якого можна
застосовувати зброю. Ну, це вже інший статус, і так би мовити, інший більш
високий рівень гри. Мені дуже не хочеться, щоби хтось змусив мене боятися, і
тому, чхати я на вас, дурнів, хотів, за ваші погрози.
