Що
ж це був за інцидент з нашими кораблями біля Керченської протоки? Спробую
глянути на ситуацію очима військового, але не моряка, а піхотинця (мені це
трошки ближче).
Якщо
виходити з того, що Крим, керченська протока, весь Донбас – територія України,
то з політичної точки зору, чому ми маємо когось питатися, де нам їздити, а де
ні. Так само можна не тільки входити
військовими кораблями у захоплені ворогом води, а проїхатися на танку до Криму
через Перекоп – а чому ні? Ні, бо танк посилаємо на загибель, або віддаємо
ворогу а екіпаж в полон. Тому з військової точки зору такий крок - відверте
безглуздя, і розгляд питання в ключі того, що все там Україна і ми можемо
законно їздити де захочемо немає сенсу.
Тепер
припустимо мій взвод під час тривалого перемир’я (які були досить частим явищем
в АТО ) отримав наказ передислокуватися скажімо з району Орловське до Широкино
і я чомусь поведу підрозділ повз Комінтерново, де знаю, стоїть сильне вороже
угрупування. Я намуляю очи ворогу, але все одно не зміню маршруту, а коли на
нас накинуться переважаючи сили ворога кинуся назад і не дотягнувши до Гнутово
потраплю в полон разом з технікою і особистим складом. В результаті бойове
завдання по передислокації не виконано, особистий склад, зброя, техніка в руках
ворога, а я типу – герой... Маячня. А от якщо бойовим завданням було не Широкино, а спонукання ворога на бойові дії саме в Комінтерново – тоді інша
річ. Знову ж таки, з військової точки зору, сенсу в таких діях ніякого – тільки
шкода, а от якщо завдяки бойовим діям ворога керівництво країни зможе обґрунтувати прийняття якихось
важливих і не дуже популярних заходів, то все стане на свої місця.
І
тепер маємо введення в частині країни військового стану під бадьорий «одобрямс»
ура-патріотів, сплеск того самого ура-патріотизму спрямований в тому числі і
проти так званих «зрадофілів», які « чомусь» бачать ворога на печерських
пагорбах в той час, коли росія «активізувалася». Далі можна з риторикою
передвиборчої кампанії погратися, а може і з самими виборами. Тобто, всередині
країни для влади результат є, не все гладко з міжнародною підтримкою, бо в
даному інциденті далеко не всі вбачають виключно російську агресію і нові
санкції на цій підставі вводити не поспішають. Логіка подій вказує саме на
провокацію з боку української влади, тим більш неприємну, що цим підривається
імідж держави Україна.
