Маніфест звільненої України (проект)

 Україна – Соборна Суверенна мілітаристська Держава. Перша найнагальніша потреба України після звільнення всієї своєї території – захист від зовнішнього ворога. Думки про те, що війна проти Росії і після цього не завершиться хибні, то буде мир в якому можливі і скоріш за все будуть обстріли і напади з території східного сусіда, але іншого миру в Україні вже не буде. Є передумови для того, щоб в сусідній Білорусі народ скинув врешті диктатуру і їхня держава перестала би бути загрозою для сусідів. Немає підстав казати те саме про Росію. Навпаки, навіть після можливих військово-політичних потрясінь, приходу до влади там політиків ліберально-демократичного спрямування, проведення там необхідних реформ не матиме необхідної підтримки в народі і в самі короткі терміни законним шляхом через загальні вибори народ сам приведе до влади диктатора і в більшості своїй буде схвалювати його кроки з узурпації абсолютної влади. Цей народ не мислить собі своєї держави без правителя з абсолютною владою чи царя, чи генсека, чи президента. Можливий розпад російської держави призведе до того самого результату з деякою втратою часу на «битви за возз’єднання руських земель» в яких переможе най агресивніша, най реваншистська, най войовнича позиція. Якщо емігрантська опозиція спробує утворити щось на кшталт російського Тайваню, окрему російську територію на демократичних засадах   – на них чекає та сама доля, і навряд чи хтось ззовні насмілиться втрутитися у «внутрішні чвари» колишньої імперії. Так вже було у росіян і немає підстав думати , що цього разу піде якось інакше. При тому російська держава у будь-якому вигляді збережеться і залишиться нашим сусідом.

Все сказане змушує Україну в першу чергу дбати про свій захист, ця необхідність стає вимогою подальшого існування держави і запобігання в майбутньому руйнівної війни, подібної на нинішню. Для цього Україні потрібно мати добре озброєну сучасну армію, вдосконалити військово-промисловий комплекс, який займатиметься розробкою і виробництвом новітнього озброєння, та проводити постійну підготовку резервістів і молоді до захисту країни. Військова підготовка має бути загальною починаючи зі шкіл з виявленням у юнаків здібностей до тієї, чи іншої військової спеціальності і з подальшим навчанням за обраною спеціалізацією. Обучений резервіст має отримувати можливості соціальних ліфтів для роботи у державних установах, силових відомствах тощо. Всі витрати з підтримки необхідного рівня мілітаризації держави мають базуватися на ефективній економіці в якій мусять бути створені некомфортні умови для системної корупції. Все це в умовах, коли будь-якої хвилини може бути оголошена повітряна тривога, з-за кордону здійснена ракетна атака, мінометний обстріл чи прорив диверсійної групи. Українці мають це розуміти і знати, що в таких випадках робити. Особлива увага патріотичному вихованню молоді на базі національної ідеї на прикладах як відомих героїв так і несправедливо замовчуваних, яких об’єднували боротьба і жертовність за Україну. Хлопці мають виховуватися з думкою, що вони в першу чергу захисники своєї сім’ї, свого міста. В українському суспільстві не може коли небуть запанувати ідея ліберального розм’якшення перед обличчям потенційної загрози.

Якщо хтось не готовий до життя в такій країні, якщо не бажає виховувати дітей у досить мілітаристському дусі, якщо дух його сприймає лише пацифістський світогляд то краще одразу йому вирішити, чи варто триматися за коріння на такій непевній для нього землі. Мабуть є в світі землі, де не літають ракети і вже подолана корупція, Україна же розташована на зламі цивілізацій і їй зверху призначено боронити як себе так і східний кордон світла. Це нелегка місія і без надійних союзників, мабуть, не впоратися, але недарма казав Карл-Густав Маннергейм: «У країн зі слабкою обороною не може бути союзників!»