20 лютого 2014 року вранці я приїхав потягом до Київа і пішки рушив на Майдан. На розі Богдана Хмельницького і Пушкінської стояв наряд ДАЇ і, як я зрозумів, не дозволяв рухатися транспорту в бік Хрещатика. Пізніше мені розповіли, що вже десь за 2 години на вулицях міста не лишилося жодного мента (окрім урядового кварталу). Ми пройшли до КМДА і тут я побачив, як до будівлі підвозили з Майдану поранених. Легкове авто безперервно моталося на Майдан і взад кожного разу привозячи нового мітунгувальника, якому швидко допомагали ввійти до будівлі КМДА. Якийсь чолов'яга накинувся на хлопців, які в касках і з кийками тинялися біля будівлі. Він погнав їх в бік Майдану, де в цей час дуже потрібні були бійці. Щось питати у людей в КМДА в такий серьйозний час було недоцільно і я рушив на Майдан. Діставшись херсонського намету я спитав у знайомих хлопців, що зараз відбувається. Мені розповіли, що перед тим 18 го вдень і вночі було дуже гаряче, 19 го напруга впала, а сьогодні вранці приїхали підрозділи десь із західної України, в них 40 калашів і зараз наші женуть беркутів з Майдану. Роздивившись все власними очима, я зрозумів, що ситуація не така вже радісна...
Немає коментарів:
Дописати коментар