Протокол українсько-польських перемовин 1944р.

10 лютого 1944 року представники української ОУН та польської ЗВЗ спромоглися домовитись про подальшу співпрацю після загострення українсько-польського протистояння, а в теперішні часи ту тему знов намагаються використати з метою внесення розбрату в українсько-польські відносини.

Нижче наведений текст протоколу і сам протокол тих перемовин 1944 р.   

ПРОТОКОЛ

з відбутих конференцій між сторонами: А і Б.

Сторона А-українська, сторона Б-польська.

І.

Сторона А-заступники Організації

Сторона Б-заступники Організації

ІІ.

Сторона А уповноважена від Організації Українських Націоналістів самостійників державників до розмов в усіх питаннях політичного і міліарного характеру.

Сторона Б уповноважена від імені З.В.З. – Звйонзек Валькі Збройней в порозумінні з Делегатурою Уряду до розмов в усіх питаннях політичного і військового характеру.

Дійсність уповноваження устійнено провести тимчасово шляхом видрукування статей від сторони А в «Ідея і Чин», офіційнім органі Проводу, від сторони Б в «Жеч Посполіта» і «Болетень інф.Зємі Червєньскєй», як офіційних органах Делегатури і війська.

Ті статті прочитано і сторони обмінялись увагами.

ІІІ.

Після двох вступних конференцій, що мали характер інформаційний, приступлано до ділових і зобов’язуючих розмов.

ІУ.

Обі сторони визнають потребу мирного полуднання польсько-українських відносин.

При їх полагоджу ванні визнано як основу принцип самовизначення народів, згл.обі сторони признали за доцільне станути на становищі Атлянтійської Заяви.

У.

Обі сторони визнають, що існування самостійних держав, української і польської, лежить в інтересі обох народів, українського і польського, та для тривалого майбутнього обох народів є історичною необхідністю.

УІ.

Сторона А дала вже цьому вираз в публікованих постановах ІІ-ої Конференції з 1942р. і в виданнях «Ідея і Чин» та «Бюлетин» в рр.. 1942-43., що сторона Б признає.

УІІ.

Сторона Б, визнаючи потребу існування української самостійної держави, визнає сьогоднішню боротьбу українців за свою державну самостійність та заявляє своє позитивне ставлення до неї. Змагання українського народу до державної самостійности сторона Б уважає основною проблемою міждержавного значення.

УІІІ.

Обі сторони стверджують, що в боротьбі за їх національні ідеали, державну самостійність, мають спільних ворогів.

ІХ.

Сторона Б заявляє, що слід взяти до уваги дві можливості:

а) в дальшому розвиткові міжнародних політичних і воєнних подій наступить розвал або таке серіозне розхитання СССР, що заіснують можливості відбудови Української Самостійної Держави, то тоді польсько-українські відносини необхідно поставити в площину порозуміння і співпраці двох суверенних держав,

б) в дальшому розвиткові укладу міжнародніх політичних відносин СССР залишається великодержавною в умовинах несприятливих для будови Української Самостійної Держави, то тоді польсько-українські відносини необхідно поставити в іншу площину, а саме в площину співжиття і співпраці двох народів в границях Польської держави.                  

Сторона А заявляє, що заіснування можливостей, наведених стороною Б,

не виключає, однак розгляд тих питань вважає доцільним перенести до розмов,

які повинні відбутися між українськими представниками і офіційними

 чинниками сторони Б.

Сторона Б заявляє, що у випадку під б) сторона Б не змінить своєї думки про потребу існування Української Самостійної Держави.

Х.

Обі сторони визнають, що мирна полагодь польсько-українських відносин можлива тільки при взаємному пошануванні боротьби за державну самостійність обох народів та непосяганні по землі одної чи другої сторони.

Обі сторони станули на становищі, що питання остаточного устійнення кордонів між Україною і Польщею буде вирішене урядами обох суверенних держав, української і польської.

ХІ.

Обі сторони зобов’язуються обмінятися офіційними деклараціями про визнання і пошанування боротьби обох народів за державну самостійність та непосягання по терени, що належать до України чи Польщі.

ХІІ.

Обі сторони визнають необхідність розмежування сфер впливів і діяння на час визвольної боротьби до моменту вирішення питання кордонів як в пункті Х.

Обі сторони визнають необхідність спільного пляну діяння на час визвольної боротьби до моменту вирішення питання границь як в пункті Х.

ХІІІ.

Сторона Б заявляє, що її уряд готов визнати найвище українське представництво в краю і за кордоном, як виразника і репрезентанта волі українського народу та його змагань до часу створення Уряду Української Держави та визнає потребу негайного і безпосереднього зв’язку того представництва з Польським Урядом.

ХІУ.

Обі сторони зобов’язуються не встрявати у внутрішні справи одної чи другої сторони згідно з пунктом Х.

ХУ.

Обі сторони зобов’язуються припинити, як на внутрішньому, так і на зовнішньому відтинку ворожу пропаганду і діяльність неприхильну визвольним змаганням обох народів, українського і польського.

ХУІ.

Обі сторони визнають, що стан напруження і боротьби, що характеризує нинішні польсько-українські взаємини, є шкідливий для інтересів обох народів, і в зв’язку з тим зобов’язуються вжити всіх заходів до того, щоб той стан усунути і довести до мирного співжиття.

ХУІІ.

Обі сторони прийшли до одно згідного переконання, що справи фактичного і формального визнання українського представництва і розмежування впливів є справами, які вимагають негайного полагодження і щойно після того наступлять розмови про порозуміння і співпрацю обох народів у їх боротьбі за самостійні держави і заключення договорів політичного і військового характеру.

Обі сторони прийшли до одно згідного переконання, що справи фактичного і формального признання українського представництва вимагає негайного полагодження і в тій цілі обі сторони пропонують створення трьох комісій: 1) військової, 2) політичної і 3) пропагандивної.

ХУІІІ.

Обі сторони зобов’язуються передрукувати документацій ні в цілості в своїх виданнях з коментарями, які будуть обома сторонами узгіднені.

ХІХ.

Обі сторони зобов’язуються обмінюватися своїми виданнями.

ХХ.

Цей протокол списаний в двох примірниках на мовах українській і польській; сторони признають оба тексти за автентичні.

Заввага: Питання, порушені в середних коломнах, є справами, узгідненими обома сторонами, по лівій стороні, підкреслені синім олівцем, висказують українське становище, по правій, підкреслені червоним олівцем, польське становище.     

http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/acdvr-9-6-008.pdf